Я обов'язково очолю цю країну

168
Я обов'язково очолю цю країну

Лідер Соціалістичної партії України Ілля Кива в інтерв'ю програмі "Гордон" на телеканалі "112 Україна" розповів про своє ставлення до Арсена Авакова, конфлікт з Хатією Деканоїдзе, а також про свої політичні амбіції.

Гордон: Добрий вечір, в ефірі програма"Гордон". Сьогодні мій гість – лідер Соціалістичної партії України Ілля Кива.

Ілля, добрий вечір. Чи правда, що ваш дідусь – учасник Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу?

Кива: Так. Герой Радянського Союзу. Другий дід теж не менш героїчний, яким я не менше пишаюся і який також відіграв роль у становленні моєї особистості. Це Стригін Василь Іванович, полковник, начальник МВС Полтавської області. Це людина, яка внесла свою лепту в моє формування як особистості.

- Дід – який Герой Радянського Союзу – був секретарем Полтавського обкому партії?

- Райкому.

- Композитор Кива – ваш родич?

- Так, Кива Олег Пилипович – голова Спілки композиторів України, мій дядько. Я дивлюся зараз на свої руки і не можу уявити, як ними грав, коли мені було 14 років, на піаніно. Насправді всім нам Господь дав музичний хист. Мама у мене – викладач фортепіано, батько також грав і навіть щось складав. Ми всі більш-менш були пов'язані з музикою.

- А скільки у вас освіт і яких?

- Виховували нас досить суворо. У мене три вищі освіти. Я нещодавно здобув третю вищу освіту і зараз писатиму дисертацію. У мене педагогічна освіта – полтавський Педагогічний університет ім. Короленка. Потім Харківська юридична академія Ярослава Мудрого. Працюючи в системі МВС, я вирішив здобути профільну освіту. З двома вищими освітами мені потрібно було відучитися 2,5 року; навчався я добре, закінчив з червоним дипломом.

-В 14-му році ви стали майором міліції. До того до міліції ви мали стосунок?

- Ні, не мав. Я працював у державних структурах. Все просто – чоловік пішов захищати свою батьківщину, мав 4-й ранг державного службовця, що відповідало званню майора у військових діях. А потім ви запитаєте: а як же ви дослужилися до підполковника? Все дуже просто –виведення з дебальцевського котла як біженців, так і 72 військовослужбовців. Я був представлений до нагороди. Але, будучи кар'єристом, я сказав – орденів у мене ще вистачить, дайте мені позачергові звання.

- Скільки в АТО ви були?

- 1,5 року. В АТО я потрапив, напевно, ще в кінці березня. Як тільки все це починалося. З Дніпропетровської області. Ігор Валерійович Коломойський, Гена Корбан, який сьогодні у нас в забутті, але їхній внесок і їхня позиція тоді... алігатори, сьогодні опозиційні – саме тоді, саме їхніми руками, саме за їхнього сприяння ми зуміли здобути перші перемоги над супротивником. Коли не було армії, коли не було поліції, коли не було нікого. Були групи добровольців, і нам потрібен був хтось, хто був би точкою опори. Якраз тоді дніпропетровська адміністрація для добровольців була точкою опори, яка дозволила нам робити перші виїзди вже на той момент в зону, підконтрольну бойовикам і терористам.

- Я знаю, що в батальйоні "Полтавщина" ви боролися з алкоголізмом, та так, що бійці повстали проти вас. А що сталося? Як боролися?

- Історія добровольчого руху, як і будь-яка історія, має як білий, так і темний бік. Коли почали набиратися перші добровольці і саме до системи МВС – не всі патріоти туди прийшли. А прийшли оті "мусори", яких вигнали з цієї системи за правопорушення. Для них все це стало лише майданчиком і можливістю відновитися в званнях, відновитися в системі. За великим рахунком, люди з правоохоронної системи більше нічим займатися не вміють і не можуть. Тому, на жаль, оцей майданчик отримав у деяких батальйонах подібні підрозділи, які прийшли не воювати і захищати батьківщину, і не вбивати ворога, і не жертвувати собою, а прийшли лише відбути термін, отримати статус учасників УБД і далі продовжувати. Хтось прийшов побухати.

- Як ви з ними боролися?

- Мені досі цимдокоряють.

- Казали, що ви прив'язували до дерев людей, наручниками і так далі.

- У зоні АТО, зі своїм бойовим підрозділом, для підтримки дисципліни і виконання бойового наказу, а це основне завдання бійця – виконати бойовий наказ, значить, весь підрозділ повинен перебувати в стані бойової готовності. І якщо солдат в стані алкогольного сп'яніння, він ставить під загрозу не тільки своє життя, а й боєздатність підрозділу. З такими людьми, у мене, напевно, до середини Маріуполя всі стовпи були прикуті. Я говорив: нехай люди їдуть і дивляться на вас, срань, як ви мені батьківщину тут захищаєте.

- І довго ця срань була прикута?

- Поки не протверезіє і не пройде похмільний синдром, і коли зможе руками, що не трусяться, розібрати і зібрати мені автомат Калашникова. І це було принципово: зібрав-розібрав – ставай до лав. Ні – прив'язали далі.

- Ви були заступником начальника УВС в Донецькій та Херсонській областях. Чи правда, що ви виступали за насильницьку українізацію жителів Донбасу?

- Я виступав за єдину проукраїнську позицію, яка могла би послаблювати противника. Я прекрасно розумів, що в умовах війни у нас немає часу на довгі роз'яснення та пояснення. Поки ми будемо щось жувати, наших з вами хлопців повбивають. Тому я сказав, і це була моя чітка позиція, і вона залишається: відразу ми вас будемо вчити і просити любити цю батьківщину. Вдруге ми вас просити не будемо. А якщо ви цього не зрозумієте, третього разу вже не буде – війна.

- Контрабанда з Херсонської області на окуповані території і назад сильно йшла?

- Сильно йшла.

- Її міліція кришувала?

- Після Дебальцевого йшов вже другий рік мого перебування. Звичайно, Дебальцеве підірвало здоров'я, і міністр внутрішніх справ прийняв рішення мене забрати з війни, для того, щоб не втратити, щоб я зміг повернутися до мирного життя. У кожного бійця і солдата ця точка неповернення проходить. А я солдат в першу чергу. Аж ніяк не командир, а просто солдат, який виконує накази із захисту своєї батьківщини. В Херсонську область мене відправили для того, щоб я трошки відійшов від війни. Це було наприкінці квітня. Коли я туди потрапив, звичайно ж, на місці я сидіти не міг. Я тут же почав організовувати другу лінію оборони, тому що людині, яка повертається з війни, все здається, що на неї, звичайно ж, відразу всі нападуть. Коли я приїхав на позицію, я сказав: це не кордон, це лінія розмежування з противником, і ми повинні відразу ж підготувати другу лінію оборони. Так говорить доктрина. І на той момент ми справді організували другу лінію оборони. Залучили тоді сили Нацгвардії, поставили дзоти, викопали додаткові окопи. Ми дістали контроль над трасою і тут же наразилися на потужний потік автомобілів. Насправді це ще одна економічна історія, про яку ніхто не говорить. В умовах війни вся держава торгує з Росією, Кримом, і війна – це лише відволікаючий маневр для наживи сьогоднішньої влади. Моя позиція така: завод, який там розташовано, – найбільший у світі, "Титан", – так ось, постачання цього заводу якраз і йшло через Херсонську область. Тому ми плідно все перекрили – миротворчий батальйон "Херсон" МВС, який був у всіх гарячих точках, і тоді з'явилися татари зі своєю позицією про нібито блокаду Криму.

- Гроші вам пропонували?

- Звісно.

- Який обсяг був?

- Якщо ми говоримо про перевезення, фури, то гроші доходили до... в принципі, мільйон гривень заробляти на день було дуже просто.

- Блокпост або особисто ви?

- Особисто я. Але це невеликі гроші, якщо перебувати в системі. В зоні АТО заробляли зовсім інші гроші. На цих сигаретах. Дуже спокійно можна було заробляти 100-150 тис. доларів на день.

- Людині?

- Скажімо так – командирові, який контролює ту чи іншу точку. Прохід сигарет, прохід алкоголю, прохід продуктів – це добре налагоджений механізм, який зумів наситити не одні великі погони.

- Хто керує цим механізмом?

- Це така солянка. Тут і прикордонники, і есбеушники, і окремі командири добровольчих батальйонів. Там все, тому що там лінія зіткнення.

- Так ця війна ніколи не закінчиться.

- Ця війна не закінчиться доти, доки в нашого уряду не виникне єдиної державної позиції щодо противника. Неможливо збільшувати товарообіг на 20% і вимолювати санкції для російських бізнесменів, які всередині нашої країни ефективно мають бізнес, який збагачує їх.

- Телеведучий Богдан Буткевич назвав вас "лисим псом Авакова". Ви самі себе вважаєте лисим псом Авакова?

- Це ж була гумористична передача, і я лишень підіграв Буткевичу. Я ще заспівав реп, і була якась негативна реакція в соцмережах.

- Ви лисий пес Авакова?

- Я точно лисий і точно вихований Аваковим. Але точно не пес. Спасибі йому за те, що він мав також значну роль у формуванні моєї особистості.

- Вас можна назвати соратником Арсена Авакова?

- Я думаю, що так. Я якраз той, хто ніколи не зрадить на догоду своїм інтересам тих людей, які зі мною щирі й які мені довіряють.

- Що за людина Арсен Аваков?

- Я ж знаю Арсена Борисовича з 13-14-го року. Я хочу сказати, що це той, хто прогресивно зростає. Як політик, як людина, він більшає. Збільшується маса тіла в людини, і це дуже відчутно. У нього змінюється погляд, змінюється розмова, і від нього пахне мудрістю.

- В інтерв'ю інтернет-виданню "Гордон" ви заявили, що"багато процесів в Україні стримуються завдяки Авакову. І якщо він піде з посади міністра, вулиці заллються кров'ю".

- Я повністю в цьому і досі впевнений. На сьогодні і група "Народного фронту", і соратники з НФ роблять все для того, щоб у нас була Національна гвардія, щоб у нас була позиція на фронті і в політикумі. Щоб ми остаточно не здали свої інтереси сьогоднішньому нашому супротивнику.

- Мені неодноразово доводиться чути від людей, які перебувають у вищому керівництві України, що стосунки між Аваковим і президентом Порошенком дуже погані. Що між ними триває запекла війна за владу і ніхто не хоче поступатися. І постійний паритет, і всі одне одного лякають. Що ви про це думаєте?

- Я думаю, що насправді це два центральні на сьогодні політики, які зуміли сконцентрувати в своїх руках в першу чергу силові структури, і, звичайно ж, вони один одному диктують умови. Будь-яка історія – це історія в першу чергу домовленостей. Повірте мені, вони ж настільки і залежать один від одного, будучи непримиренними. Тому що президент без підтримки НФ і без підтримки міністра МВС не всидів би на своєму стільці...

- Не всидів би? Жодного дня?

- Ні дня. Це моя суб'єктивна думка, тому що на сьогодні все те, що відбувається в країні в першу чергу перестало бути навіть зрозумілим, а скоріше аморальним.

- По вулицях Києва ходять маршем, організовано, народні дружини. Народні дружини приходять на сесію Черкаської міськради, наводять там лад. Народні дружини б'ють поліцейських під будівлею суду щодо Труханова. Мені це не подобається.

- І мені не подобається.

- В державі повинна бути монополія на насильство тільки в держави.

- Тільки у держави. Або ми скотимося в анархію, в бардак і потонемо в крові.

- Хто привів народні дружини? Вони "чиїх будуть"?

- Тут все зрозуміло. Ми бачимо ті особи і тих керівників, які спочатку були в добровольчому батальйоні, потім в полку "Азов".

- Хто кого лякає за допомогою національних дружин?

- Це гра м'язами в передвиборчій боротьбі. Зараз ми вже скотилися. Передвиборча гонитва розпочалася тоді, коли ми вислали з країни Михайла Николозовича. Ось з цього моменту можна говорити про повноцінний старт передвиборчої гонки.

- Добре, що вислали, чи погано?

- Для Петра Олексійовича Порошенка, я думаю, це величезний мінус. Я б тих політтехнологів, які з ним поряд, я б їх в умовах війни, за законами військового часу розстріляв. Кращоїопозиції за Михайла Николозовича годі придумати. Йому доплачувати треба, тому що в цю опозицію, крім ідіота і людини, котра вкрай потребує грошей, ніхто ж не піде. Жодна розумна, інтелігентна, розсудлива людина ніколи не приєднається до цієї політичної повії, такої, як Саакашвілі. Це моя суб'єктивна думка. Таку опозицію треба плекати. Відправивши Саакашвілі, буквально на другий день цей прапор підхопила невмируща, незламна, вічна Юлія Володимирівна. А ось з нею дуже складно. Це досить технологічний, вихований, врівноважений на сьогоднішній день політик. Яка має величезний ресурс. Я висловлюю свою суб'єктивну думку – російський. Я більш ніж впевнений, що її історія – це історія входу в політикум Російської Федерації. Яйця ж завжди розкладають в різні кошики. І "Опозиційний блок" це не є те зло, яке намагаються нам на сьогодні...

- Тим більше що яєць там небагато.

- І яєць точно там небагато. Поки був Саакашвілі і поки він займав цю площу, якраз це і була та зручна точка, де й опозиція була для Заходу.

- У чому була суть конфлікту з Хатією Деканоїдзе?

- Насправді це моя позиція щодо фармакологічної мафії. Адже ми бачили тільки оболонку зовні. Ми бачили якісь заяви дуже тендітної, ніжної, красивої жінки, яка не могла впоратися з таким орангутангом Кивою. Насправді трошки інакше все було. Мене звільнили з формулюванням "За непристойний вислів щодо ветеранів АТО". Коли я сказав, що якщо мене і завалять, то завалить хтось із середовища атовців, тому що вони дієві, та й рука до гачка звикла. Ось за це формулювання – це була офіційна версія мого звільнення. Деканоїдзе була надто залежною на той момент, і вона прийшла в команді Саакашвілі, який тоді був губернатором Одеської області. Одещина має таке величезне підприємство "Інтерхім". Це виробництво фармакологічних препаратів. Моя позиція щодо препаратів, що містять наркотичні речовини, була дуже пряма і фактично обвалювала ринок для фармакологічних компаній як мінімум наполовину. ТомуДеканоїдзе було чітко поставлено завдання Саакашвілі– зняти Киву.

- Чому у вас погані стосунки з Сергієм Льовочкіним?

- Це історично склалося – він противник. Він супротивник, який підтримує інтереси РФ. Шувалов – його прямий протеже. Якого, до речі, ми виперли з нашої країни, чим полегшили інформаційне поле. І це мій плюс. Льовочкін в принципі супротивник за ідеологією, за позицієющодо моєї батьківщини. А я захисник.

- На війні ви вбивали?

- На війні я захищав і знищував супротивника.

- А після війни?

- Ні. На війні як на війні. Нас ніхто не пощадить. Я завжди кажу, що підранків я не відпускаю. Зло має бути покаране. Сьогодні моя країна просочується кров'ю моєї нації. І моє завдання – докласти всіх зусиль для того, щоб війна ця зупинилася. І це нещадність до ворога.

- Коли Саакашвілі торік проривався до кордону, ви заявили, що будете розстрілювати на місці всіх, хто поїде його зустрічати, а саме Тимошенко, Лещенка, Парасюка і Мураєва.

- На жаль, оця публіка зуміла створити живий щит одурманених людей, які піддалися на їхні маніпуляції.

- Ви що, стріляли б у Тимошенко особисто?

- Я думаю, що осквернення і прорив державного кордону повинні каратися смертю.

- Але стріляли б у Тимошенко особисто?

- Думаю, так.

- Битися вам часто доводиться?

- Я взагалі завжди в боротьбі. Моє нормальний стан – боротьба. Адже обстоювання та захист інтересів – це і є процес... хочете бійки – значить, бійки.

- Керівництво"Інтера"звинуватило вас у підпалі телеканалу. Палили"Інтер"?

- Я б, чесно кажучи, з задоволенням йогоспопелив би. От якби я його палив, то точно б вже "Інтера" не було. Це, на жаль, не моя робота.

- Ви трошки попрацювали на телеканалі NewsOne телеведучим. Сподобалося?

- Я взагалі люблю розвиватися, і для мене, як для людини, це була нова і дуже цікава робота.

- Чи вважаєте ви себе мачо?

- У мене досить тестостерону для того, щоб так про це говорити.

- Ви романтик?

- Звичайно.

- Ви здатні заплакати?

- Що старшим стаю, то плачу все частіше і частіше. Я останнім часом в кіно ходити почав, то мені просто соромно іноді буває після сеансу– як корова якась.

- Ви вважаєте себе сексистом – це правда?

- Я сказав колись, що Господь теж сексист, коли розділив в принципі позицію чоловіків і жінок, віддавши себе на хрест. Якщо в такій формі, то так, я сказав, що я сексист, тому що хочу забирати все найскладніше і все найбрудніше виносити на своїх плечах. І не віддавати оцей бруд жінкам.

- Чому ви не любите геїв?

- Любите-не любите – в цьому випадку тут не так. Я вважаю, що на сьогодні гомосексуальність – це якраз та культура, яка насаджується, і вона досить агресивна. За 20 років гей-культура фактично не перевернула свідомість, а на сьогодні вже диктує умови.

- Але ви розумієте, що у нас в керівництві країни чимало геїв?

- На жаль, я розумію, що у нас не просто в керівництві, а взагалі у нас на сьогоднішній день спопуляризована ця субкультура – гомосексуальність.

- Чи правда, що ви закликали вбивати геїв?

- Ні. Я лише процитував Левіт. Про це було написано в Святому Письмі та в Старому Завіті.

- Ви керували департаментом протидії наркозлочинності Національної поліції України. Зізналися при цьому, що самі вживали наркотики. Які?

- Марихуану.

- Чи правда, що вас свого часу затримували за наркотики?

- Ні. Це чиста брехня.

- Торік у липні ви очолили Соціалістичну партію України. Навіщо?

- Все дуже просто. Оскільки я передусім захисник і патріот своєї батьківщини, маю коріння досить міцні комуністично-соціалістичні і маю право говорити, що мені не чужі рівність і соціальна захищеність. Лівий електорат у нас лежав і ніяк не був представлений. Я його зміцнив своєю позицією і своєю рішучістю. Мені потрібно, щоб цей плацдарм не був ще одним входом росіян в політику України, а це була б повноцінна структура проєвропейської спрямованості.

- Олександр Мороз сказав, що ваше обрання лідером СПУ – фейкове. Що ви можете відповісти?

- Я можу сказати, що Олександрові Морозу вже потрібно не цитувати, а потрібно займатися онуками. Якщо Олександр Мороз ще має зуби, я в цьому засумнівався б: для подібної риторики… ось точно зі мною. Лівий рух – це завжди був рух революцій, переворотів. І це нормально, коли на місце слабких приходить сильний. Тому що нам потрібно боротися і обстоювати позиції.

-Ви сказали:"Зараз ми раби, а станемо худобою". Що ви мали на увазі?

- На сьогодні у нас немає прав. У нас є тільки обов'язки. У чому і порушена в принципі державна система. І ставлення до держави у громадян. А "станемо худобою" – це коли нас просто будуть вести на забій.

- Дмитро Корчинський сказав, що Кива – це молодий Трамп. Ви Трампом почуваєтесь?

- Я почуваюсь патріотичним громадянином, готовим до самопожертви заради своєї батьківщини. Позиція Трампа щодо його американської нації досить принципова. І це дало йому можливість... тут ми можемо різні приклади наводити. Ми можемо наводити Муссоліні, Гітлера, Трампа. Це негативні люди вже зараз в історії, але це все ті люди, які обстоювали позицію своїх націй.

- У 19-му році у нас президентські вибори. Ви збираєтеся брати в них участь?

- Я збираюся брати участь, але я братиму участь для того, щоб відчути, побачити, спробувати і потім працювати над помилками. Я дуже молодий і ще недосвідчений політик, тому припускаюсянизки помилок. Але я дуже швидко вчусь – я дуже беручкий. Я буду брати участь у виборах і буду брати участь від свого лівого блоку.

- Ви впевнена у собі людина, і раптом у вас чути якусь невпевненість у перемозі. Ви станете президентом чи ні?

- Я згодом обов'язково очолю цю країну.

- Але не зараз?

- Не зараз. Для всього треба... навіть приїжджаючи на Олімпіаду, іноді розумієш, що твої шанси ще занадто малі. Але ти повинен спробувати. Вийти на ринг і програти – це лишеньздобути той досвід, який дозволить тобі потім перемогти.

- Хто був найкращим президентом України за всі 26 років незалежності?

- Кожен з тих, хто був, у моєму розумінні вніс лепту в ситуацію, що склалася сьогодні в країні. Кожен з них здав частину інтересів моєї країни, за яку сьогодні довелось проливати кров. І на кожному лежить відповідальність. Тому на сьогодні я не можу для себе визначити або ж якось виділити того, хто був менш токсичний. Хто завдав менше зла, а не був кращим.

- Ну хто менше зла приніс?

- Я думаю, що це той Кравчук, який ще не розумів або у нього ще не було чітко налагодженого механізму зі знищення бюджету, зі знищення власності, з розпродавання і розкрадання надр і всього того, що сьогодні належить країні.

- Рівно рік залишився до виборів президента. Хто стане президентом України? Сьогодні ви можете сказати?

- На жаль, у нашому політикумі нічого кардинально не зміниться. Те, що буде відбуватися, яка карта розігрується, і те, що бачу: однозначно в другий тур, в моєму розумінні, можуть вийти Порошенко (адміністративний ресурс), обов'язково Юлія Володимирівна – любов українців до жінок не знищитинічим. Жодною публічною прочуханкою, жодним публічним знущанням – ми ніколи не продамо любов до жінок. Тому в Тимошенко закохані, і в неї хороша сформована сітка за останні багато років. Та й ми любимо жаліти. Порошенко, Тимошенко. Є шанс технічного кандидата у Рабіновича Вадима Зіновійовича і Ляшка Олега Валерійовича.

- Прекрасна четвірка. Щаслива Україна з такою четвіркою. Я дякую вам за інтерв'ю.

Матеріал із сайту gordonua.com